Цей підрозділ сайту
присвячений такому екзотичному та рідкісному в наш час виду
транспорту, як вузькоколійні залізниці. Вузькоколійна залізниця
(вузькоколійка, далі за текстом скорочено вз) - це залізниця з
шириною колії меншою за стандартну. Традиційно вузькоколійною
вважається залізниця, відстань між рейками якої менша аніж прийнятий
в Європі та багатьох інших країнах стандарт 1435 мм (стефенсонівська
колія). Виходячи з цього, найбільш вузькоколійною країною можна
вважати Японію, де практично всі залізничні магістралі мають ширину
1067мм (капська колія), їх протяжність становить 25315 кілометрів і
тільки система надшвидкісних поїздів ''Шінкансен'' колію 1435мм.
На території Російської та Австро-Угорської імперій, а пізніше в
СРСР вузькоколійки інтенсивно будувалися від кінця ХІХ до середини
ХХ століття. Розвиток вузькоколійок зумовлювався їх перевагами у
деяких випадках над широкою колією, основними з яких були:
- значно менші затрати на будівництво та утримання вузькоколійної
залізниці порівняно з залізницею широкої колії; при невеликих
швидкостях та навантаженні на колію вузькій колії необхідний
мінімальний об'єм земляних робіт та зони відчуженння.
- завдяки легким рейкам та малому навантаженню на вісь є можливість
прокласти колію у найбільш важкодоступні місця.
- спеціальний рухомий склад, який набагато легше обслуговувати в
умовах недостатньої ремонтно-технічної бази.
Стандартною для вузькоколійок шириною колії на території колишнього
СРСР є 750 мм. За своїми цільовими завданнями та підпорядкуванням
вузькоколійки поділяться на такі основні типи: вз загального
користування, лісовозні, торфовозні, сільськогосподарські,
промислові (заводські, кар'єрні), дитячі залізниці, та ін.
Вузькоколійки загального користування - належали, як правило,
центральному залізничному відомству держави (МПС, УЗ, РЖД) і
призначались для перевезення пасажирів та вантажів у місця, до яких
з тих чи інших причин прокладати широку колію було невигідно, або
неможливо. На ці залізниці у повній мірі розповсюджуються усі норми
і правила, що і на залізниці широкої колії. На даний момент в
Україні збереглось три таких залізниці: Антонівка-Зрічне (Рівненська
обл.), Виноградів-Хмільник-Берегове-Іршава (Закарпатська обл.) та
Рудниця-Гайворон-Голованвськ (Вінницька, Кіровоградська обл.). На
даний момент на цих залізницях здійснюється лише пасажирський рух.
Лісовозні вузькоколійки - використовувалися для вивозу деревини з
місць лісопромислів, а також доставки туди робтників. До 60-х років
ХХ ст. велика мережа лісовозних вз діяла в українських Карпатах,
пізніше з переходом вивозу лісу на автомобільний транспорт майже всі
вони були розібрані, решту ж знищили повені. До наших днів в Україні
дожила лише одна лісовозка - Вигодська (гілка на Миндунок
Солотвинський). У деяких випадках по лісовозних вз здійснювався і
пасажирський рух, наприклад на вз Тересва - Усть-Чорна на Закарпатті.
Торфовозні - призначені для вивозу торфу з торфополів, де його
видобувають. Свого часу для торфовибодувної промисловості була
спроектована велика кількість різноманітної техніки, у т.ч.
вузькоколійного рухомого складу, зокрема самохіднні електростанції
ЕСУ1 та ЕСУ2, колієукладальний поїзд, експерементальні
тепло-електровози та ін. В Україні є декілька торфовозних
вузькоколійок, зокрема вз Стоянівського торфобрикетного заводу у
Львівській області, також на Волині у Маневичах, Прилісному, Смизі.
Сільськогосподарські. Належали в основному цукрозаводам, призначення
їх було вивозити з полів цукровий буряк. На даний час усі цукровозні
вз в Україні розібрані.
Вузькоколійки промислових підприємств - доволі різноманітні за
призначенням, використовуються для підвозу сировини, вивезення
готової продукції, переміщення вантажів по території заводів та
фабрик, тощо.
Дитячі залізниці - особливий тип вузькоколійок. Вони, як і вз
загального користування належать центральному залізничному відомству
країни і на них також розповсюджуються усі правила та норми великої
залізниці. Розміщені вони в основному у великих містах в паркових
зонах і призначені для ознайомлення дітей та підлітків з основами
залізничної справи. В Україні є 9 дитячих залізниць у таких містах
як Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Київ, Луцьк, Львів, Рівне,
Ужгород, Харків.
Пік розвитку вузькоколійок в СРСР припав на середину ХХ століття. З
80-х років у зв'язку з активним розвитком автотранспорту поступово
почався їх занепад. Велика кількість вз була розібрана, або перешита
на широку колію. Розвал СРСР та економічна криза 90-х прискорили цей
процес. На даний момент рентабельність вз за рідкими вийнятками
нульова, оскільки левову частку в галузі перевезення пасажирів та
вантажів у них відібрав автотранспорт. Так, українські вз загального
користування (у нас їх три, це більше аніж у будь якій іншій
республіці кол. СРСР) вже давно працюють у збиток, і над ними
постійно висить Дамоклів меч закриття. Спасіння для вузької колії в
наш час може прийти лише через туризм, як це зробили у
прибалтійських країнах. В Україні також діють декілька туристичних
проектів, найбільш успішний з них це ''Карпатський трамвай'', що вже
п'ять років діє на Вигодській лісовозній залізниці на
Івано-Франківщині. Також у карпатському селі Коростів на Львівщині
громадським об'єднанням ''Асоціація збереження історичної спадщини
залізниць України'' втілюється в життя проект по відновленню
невеликої ділянки лісовозної вз Коростів-Демня-Сколе зі створенням
там туристичної атракції. Хочеться сподіватися що завдяки зусиллям
ентузіастів вузькоколійні залізниці не зникнуть з карти нашої
держави, як ще один пережиток минулого, а займуть гідне місце серед
культурної спадщини України, як це вже зробили у Литві, де
вузькоколійки оголошені національним надбанням, а вузькоколійні
паровоз Кч4 і тепловоз ТУ2 зображені на поштових марках.
____________________________________________________________________________________________________
© Пограничний
О.Б
14.10.2009
