АНТОНІВКА - ЗАРІЧНЕ

Точна дата початку будівництва невідома, орієнтовно 1895 рік. З самого початку вузькоколійки призначалась для вивозу деревини. З 1919 по 1939 рік дані території знаходились під владою Польщі, у цей час вузькоколійка активно використовувалась, мала польський рухомий склад. Під час війни була зруйнована (також є дані про використання вузькоколійки німцями, які проклали гілку на Кухотську Волю). Перші ділянки ВЗ були відновлені орієнтовно у 1946 році. Вузькоколійка належала НКПС, згодом МПС. Ділянка Хіночі - Дубровиця так і не була відновлена, по інших даних - закрита тільки у 50-х. Існувала також лінія Дубровиця - Висоцьк (19 км). Діюча ділянка Антонівка - Кухотська Воля в 1957 році була передана Сарненському ліспромгоспу на термін 10 років.

У цей час основним вантажем на вузькоколійці була деревина, яка заготовлялася в районі Хіночів і Білої. Тоді ж була побудована ділянка Тиховиж - Локниця (17 км), а незабаром розібрана ділянка Тиховиж - Кухотська Воля. Можливо були також тимчасові гілки і "вуса" до місць заготовки лісу.

У 1967 р. ВЗ повернулась в структуру МПС, а в 1968 р.  з побудовою 18км ділянки Локниця - Зарічне отримала свій сучасний вигляд. У 1970-80х роках парова тяга була замінена на тепловозну (у різний час працювали тепловози ТУ2 під номерами 039, 044, 050, 062, 070), а старі вагони PAFAWAG на нові ПВ-51, виробництва Демихівського заводу. В Антонівці було побудоване нове депо, перевантажувальний комплекс з вузької колії на широку з великим козловим краном. Вантажний рух тоді був досить жвавим, перевозились вантажі зарічнянських підприємств, сушильного заводу в Острівську та ін. Новий рухомий склад - в основному вантажні вагони - надходив з Демихове до кінця 80-х.

Економічна криза 90-х призвела до припинення вантажного руху. Майже всі тепловози були порізані, ставилось питання про закриття залізниці. Однак внаслідок того, що для багатьох населених пунктів вузькоколійка є фактично єдиним зв'язком зі світом,  вона функціонує і досі. З Антонівки до Зарічного щодня о 07.05 вирушає пасажирський поїзд, який, як правило, складається з тепловоза ТУ2 і 4-х вагонів ПВ-51. Поїзд на посадку подається шляхом осаджування состава на тупикову колію до пасажирської платформи, зразу біля будівлі антонівського вокзалу.

Обслуговують залізницю тепловози ТУ2-062 та ТУ2-066 (останній в 2002 році був переданий з Берегового). Тепловози пройшли капремонт, однак все ж періодично виходять з ладу. Також Антонівці був переданий ТУ2-097 з Луцької Дитячої Залізниці, якого однак ніяк не можуть звідти вивезти, і він служить донором запчастин для робочих ТУ2.  Є ще тепловоз ТУ7А-0767, який належить шляхово-ремонтній бригаді. Ще 2 тепловози ТУ7А під номерами 3279 і 3280 списані і розібрані, їхні останки стоять біля депо. Вагонне господарство складається в основному з  платформ і пасажирських ПВ-51. Є одна цистерна, яка не використовується і снігоочисник. Колія знаходиться в досить непоганому стані,  що дозволяє поїздові на окремих ділянках розвивати швидкість до 55 км/год! На станціях використовується електрожезлова сигналізація з діючими семафорами. Рейки на перегоні лежать "музейні", деякі 1902 року випуску.

Місцевість, через яку проходить залізниця дуже живописна - ліси, поля, болота, озера. У селі Млинок знаходиться дерев'яний міст через ріку Стир, довжиною 150 метрів, побудований в 1906 р. На вузькоколійці проводяться також екскурсії для українських та іноземних туристів, однак  детальнішої інформації на дану тему немає.

____________________________________________________________________________________________________

© Автор статті та фотоматеріалу: Орест Пограничний

2009 р.