ІСТОРІЯ ТА СЬОГОДЕННЯ ДЕПО

Варто зазначити, що пуску першого електропоїзда на Південній залізниці передувала ретельна підготовка. Спочатку групу машиністів паровозів депо «Жовтень» направили на перекваліфікацію у Тбілісі, де вони вивчили особливості нового рухомого состава, придбали навички керування ним. Потім ці машиністи доставив з Латвії й з Московської залізниці чотири дев’ятивагонні електропоїзди. Обкатали їх на 25-кілометровій електрифікованій ділянці Харків - Мерефа. А 6 липня 1957 року від перону Південного вокзалу відправився яскраво прикрашений електропоїзд Ср3 №11614. Одночасно проводився підбір фахівців для ремонту нового рухомого складу. У цей же час почалися роботи з будівництва спеціалізованого моторвагонного депо. Були введені до ладу цехи технічного обслуговування й поточного ремонту електросекцій Ср і Ср3. З 22 грудня 1960 року це депо стало працювати самостійно. Нове депо було розташувалось в районі Верещаківки, поруч із роз’їздом 8 км.

Серед машиністів, що мають пряме відношення до народження нового підрозділу варто виділити К. О. Боганца. Саме Карл Олексійович, ще будучи працівником депо «Жовтень», провів перший електропоїзд із Харкова до Мерефи. Слід загадати і про О. І. Яремчука. Олександр Іванович 20 грудня 1960 року вперше доставив у моторвагонне депо Харків електропоїзд на планове технічне обслуговування. Керівництво новим підрозділом було довірено І. Є. Батяйкину. При ньому депо не тільки продовжувало зводитися, але й реконструювалося. У 1967 - 1968 роках було добудовано цех періодичного ремонту. Потім з'явилися цех поточного ремонту ТР-2 і їдальня. Подовження будівлі цеху й ремонтних стійл на кілька десятків метрів дозволило ставити на ремонт не окремі електросекції, а цілі состави. Керівний досвід Івана Єгоровича знадобився і тоді, коли почали експлуатувати електропоїзда нової серії ЕР2. Перетворення депо Харків у високооснащену базу технічного обслуговування і поточних ремонтів моторвагонного рухомого состава тривало і в наступні десятиріччя. Внесок колективу моторвагонного депо у розвиток локомотивного господарства залізниці значний. Трудову ініціативу й кмітливість виявили працівники моторвагонного депо по опануванню електросекцій ЕР2. Ущільнення графіка оберту електропоїздів на Харківському й Бєлгородському вузлах, проведене у відділеннях залізниці в 1963 році, визволило один состав. Інженери й фахівці тодішнього ТЧ-14 І. Коденко, М. Букин і В. Симончук запропонували схему роботи електросекцій ЕР2 на трьох пантографах замість п'яти, що дало значну економію. Протягом цих років робітники депо ставали авторами ряду прогресивних технологій, у тому числі капітального ремонту компресорів ЕК7А, електродвигунів ДК409 і інших електричних апаратів електросекцій. 

З 1973 року потужностями депо освоєна й виконана програма поточних ремонтів в обсязі ТР-3. З метою зниження фінансових витрат залізниці з 1995 року в депо проводиться капітальний ремонт електросекцій КР-1. Так, у перше десятиріччя 2000-х років силами депо було відремонтовано електропоїзди ЕР2-345, ЕР2Р-7033, ЕР2Р-7034, ЕР2Р-7044, ЕР2Р-7045, ЕР2Р-7069, ЕР2Т-7119 та інші.

Наразі штат депо складає більше, аніж 800 чоловік, серед які основні робочі професії слюсарів з ремонту рухомого складу, токарі, маляри, провідники, машиністи електропоїздів та їхні помічники та інші.

У теперішній час приписний парк депо становлять електропоїзди серій ЕР2, ЕР2Р, ЕР2Т, ЕТ2. Моторвагонне депо забезпечує приміський рух на ділянках Харків – Лозова –Язикове, Харків – Власівка, Харків – Бєлгород, Харків – Гракове – Занкі, Харків – Ізюм, Харків – Мерефа – Зміїв. Також, багато років депо забезпечує рух електропоїздів підвищеної комфортності на маршрутах Харків-Краматорськ, Харків – Дебальцеве, Харків – Горлівка та Харків – Запоріжжя.

У рамках проведення реформування залізничного транспорту України з 1 2007 р. моторвагонне депо Харків стало підрозділом служби приміських пасажирських перевезень і отримало новий шифр РПЧ-1.